Історія фонду

Одним із перших напрямів її роботи стала підтримка Міністерства соціальної політики України. Ініціативна група розпочала розбудову мережі радників і радниць з питань внутрішньо переміщених осіб. Вони працювали в усіх областях України та допомагали органам влади реагувати на нові соціальні виклики, пов’язані з переміщенням населення.
Мережа радників і радниць з питань ВПО стала одним із перших інструментів взаємодії між державними інституціями, місцевими громадами та переселенцями й поступово набула великого практичного досвіду роботи з внутрішнім переміщенням на національному та регіональному рівнях.

Команда фонду продовжила роботу з державними установами та громадами, зосередившись на підтримці внутрішньо переміщених людей і розвитку інструментів їхньої інтеграції.

Його команда досліджувала потреби ВПО, готувала аналітичні матеріали для державних органів і брала участь у підготовці рішень, які покращили доступ ВПО до соціального захисту, житла, працевлаштування й адміністративних послуг.
Саме цього року фонд сформував експертну команду для роботи на перетині гуманітарної допомоги, державної політики та розвитку громад.

Команда фонду працювала з громадами, які приймали внутрішньо переміщених людей, допомагала місцевій владі адаптувати соціальні послуги до нових потреб населення й почала реінтегрувати ветеранів. Фонд і надалі вів аналітичну та адвокаційну роботу, спрямовану на вдосконалення державної політики у сфері внутрішнього переміщення.

Перші ради ВПО створено у п’яти областях — Донецькій, Луганській, Харківській, Дніпропетровській та Запорізькій. Їхній досвід став основою для подальшого поширення моделі в інших регіонах і формування майбутньої національної мережі рад ВПО.
Паралельно фонд розпочав реалізацію низки інноваційних проєктів, спрямованих на підтримку людей, постраждалих від війни. Серед них — використання просвітницьких ігор для роботи з чутливими соціальними темами, розвиток програм соціального захисту та реабілітації ветеранів АТО, а також інші ініціативи, спрямовані на посилення соціальної згуртованості та підтримку громад.

Фонд допомагав громадам створювати ради ВПО, навчав тих, хто до них приєднувався, розробляв методичні матеріали та підтримував діалог між переселенцями й переселенками та місцевою владою. Розроблено перші методичні рекомендації та інструменти підтримки рад ВПО .

У різних регіонах України виникали нові ради ВПО й розвивалися вже створені, формуючи основу для національної системи переселенської участі в ухваленні рішень на місцевому рівні.
Затверджено план розвитку організації до 2024 року. Ключовими пріоритетами стали захист соціально-економічних і демократичних прав внутрішньо переміщених людей, розвиток спроможності місцевих органів влади через механізм рад ВПО, розбудова регіональної мережі партнерських організацій громадянського суспільства, а також посилення організаційної спроможності фонду.
Протягом року понад 10 тисяч людей отримали гуманітарну допомогу, сотні людей скористалися юридичною, психологічною та соціальною підтримкою, а також узяли участь у реалізованих фондом програмах навчання та розвитку громадських ініціатив.

У відповідь на це фонд переглянув свою організаційну структуру та пріоритети. Всі програми і проєкти стали реагувати на нагальні гуманітарні потреби населення. У структурі організації сформовано окремий гуманітарний напрям, зосереджений на оперативній підтримці постраждалих від війни.
Команди фонду розгорнули масштабну гуманітарну роботу в громадах по всій країні. Протягом року понад 325 тисяч людей отримали гуманітарну допомогу. Розповсюджено понад 165 тисяч продуктових та непродовольчих наборів. Паралельно організація надавала правову, соціальну та психологічну підтримку постраждалим від війни: понад 16 тисяч людей отримали правову допомогу, тисячі скористалися програмами соціальної та психологічної підтримки.
Фонд започаткував програми грошової допомоги для покриття базових потреб тисяч людей.
Окремим напрямом стала підтримка системи соціального захисту. Протягом року 132 управління соціального захисту населення отримали офісне обладнання й відновили роботу в громадах, які приймали багато внутрішньо переміщених людей.
Фонд продовжив працювати в царині адвокації: протягом року проведено 52 адвокаційні інтервенції та створено понад 60 нових Рад з питань внутрішньо переміщених осіб.

Після періоду екстреної допомоги команда поступово відновила адвокаційні проєкти, спрямовані на вдосконалення політик у сфері соціального захисту та підтримки внутрішньо переміщених людей, паралельно продовживши розвивати гуманітарний напрям.
Важливим фокусом стала підтримка системи соціального захисту в громадах, що постраждали від війни. Фонд реалізовував програми швидких ремонтів, відновлення соціальної інфраструктури та підтримки роботи установ соціального захисту, а також сприяв створенню нових робочих місць у соціальних інституціях.
Протягом року більш ніж 121 тисяча людей отримала гуманітарну допомогу, розповсюджено понад 51 тисячу продуктових і непродовольчих наборів. Понад 33 тисячі людей отримали правову підтримку, а тисячі людей скористалися програмами грошової допомоги.
Фонд і далі системно підтримував інституції соціального захисту: 118 управлінь соціального захисту населення забезпечено офісним обладнанням, а в соціальних установах зроблено 760 ремонтів різної складності.
Паралельно тривала адвокаційна робота й розвиток мережі рад ВПО. Протягом року проведено 53 адвокаційні інтервенції, створено 131 нову раду ВПО, а також організовано 84 стратегічні сесії для їхньої підтримки.

Упродовж року проведено перше всеукраїнське мапування рад ВПО, яке зібрало базову інформацію про їхню роботу й допомогло створити інтерактивну карту та каталог рад по всій країні.
Фонд продовжив адвокаційну роботу щодо захисту прав людей, які постраждали від війни. Упродовж року здійснено 8 адвокаційних інтервенцій на національному рівні, спрямованих на вдосконалення політик у сфері соціального захисту та підтримки ВПО.
Протягом року понад 15 000 людей отримали правову допомогу, понад 65 000 — гуманітарну підтримку, понад 3 500 — грошову допомогу. Виконано 825 ремонтів різної складності в соціальних установах, які дали змогу відновити їхню роботу та покращити доступ населення до соціальних послуг у постраждалих від війни громадах.

Фонд продовжив реалізацію програм гуманітарної підтримки та розвитку соціальних послуг. Протягом року понад 44 тисячі людей отримали гуманітарну допомогу, зокрема розповсюджено понад 32 тисячі продуктових і непродовольчих наборів. Більш ніж 23 тисячі людей отримали правову підтримку, тисячі людей скористалися програмами грошової допомоги.
Фонд продовжив підтримку системи соціального захисту: 518 управлінь соціального захисту населення забезпечено офісним обладнанням, а в соціальних установах виконано 336 ремонтів різної складності. Окремим напрямом залишалася підтримка базових послуг для населення — майже 19 тисяч людей скористалися послугами пралень, душових і соціальних хабів.