Наш благодійний фонд за підтримки Choose Love організував доставку гуманітарної допомоги в Медвинську територіальну громаду Київської області. Місцеві жителі, що опинилися у складній життєвій ситуації, та внутрішньо переміщені особи отримали понад 200 харчових наборів з усім необхідним — тушкованим м’ясом, консервами, рисом, макаронами, печивом, чаєм. 
До Медвинської громади входять 12 сіл. З початку повномасштабної війни її населення збільшилося в половину: громада прийняла понад 2020 переселенців з регіонів, де ведуться активні бойові дії. Серед них — 340 дітей. Всі вони потребують соціального захисту, даху над головою та продуктів харчування. Також допомога потрібна більш вразливим сім’ям — багатодітним, малозабезпеченим родинам, одиноким матерям та тим, чиї чоловіки служать у лавах ЗСУ. Навіть до війни бюджет громади був дотаційним, а зараз надходження скоротились — піклуватись про переселенців доводиться власними силами.
Однак брак коштів не заважає громаді надавати допомогу тим, хто її потребує. Під час активних бойових дій на півночі Київщини Центр надання соціальних послуг Медвинської сільської ради прийняв більше 60 екстрено евакуйованих людей. Більшість місцевих переселенців — люди похилого віку з Ірпеня. Їх направляли співробітники ДСНС та транспортували волонтери. Дідусі та бабусі знаходилися у важкому стані, їх вивозили з-під обстрілів із завалів зруйнованих будівель. У більшості не було документів. І як би важко їм не було, вони змогли адаптуватися, а керівництво Центру приклало до цього максимум зусиль. 
«Наразі в Центрі перебуває 95-річна бабуся. Вона пережила Другу світову війну, голод, а тепер ще вимушена шукати притулок у безпечному місці через російську агресію», — розповідає Олеся Спесивцева, заступниця голови Медвинської сільської ради.
Надати гуманітарну допомогу — найменше, що наш благодійний фонд міг зробити для людей, які пережили справжні жахіття війни. У Медвинській громаді живе жінка з Луганська, яка втекла до Ірпеня у 2014 році, після першого нападу Росії на Україну, а тепер вдруге вимушена була рятуватись від бомбардувань та обстрілів.
Живе тут і сім’я з Маріуполя, що опікується дитиною зі статусом «постраждалої внаслідок воєнних дій». Вони лишилися без жодного майна та наразі починають все спочатку. Жінка з цієї родини — відома юристка, волонтерка, активістка. Навіть зараз, втративши майже все, вона продовжує допомагати людям.
Ще одна сім’я з Маріуполя, які втікала подалі від війни, зазнала великого горя. Вони дісталися безпечного місця і оселилися в селі Медвинської громади, але від перенесеного стресу чоловік помер, а дитина проходить лікування в Охматдиті.
«Сім’я з Броварського району Київської області зі сльозами на очах ділилася пережитими жахіттями війни — як бігли з окупації буквально по тілах загиблих, — зазначає пані Олеся. — Розповіли, що коли переїхали в громаду, були вражені тишею та співом пташок. А перед очима ще довго стоятиме сумна картина з рідного села».
Мешкають тут і дві сестри з Бучі. Їм вдалося виїхати, ризикуючи життям, під прицілами танків. Пережитий стрес досі не відпускають: жінки бояться навіть трактора, який проїжджає повз них, та інстинктивно падають на землю, коли чують грім.
Декілька сімей з Чернігівської області виїжджали з окупованих сіл на свій ризик, «домовляючись» з окупантами. На виїзді агресори принижували їх, прострілювали колеса та роздягали догола.
Усі ці люди знайшли прихисток в Медвинській громаді. Завдяки небайдужим місцевим мешканцям та гуманітарній допомозі від благодійних організацій вдалося забезпечити переселенців першочерговим: одягом, продуктами харчування, засобами гігієни тощо. Жителі сіл надавали свої будинки в безоплатну оренду, допомагали з дровами та усім необхідним для комфортного проживання. Ми раді долучитися до допомоги цим сміливим та щирим людям!