Знайомтеся з Анею — регіональною координаторкою благодійного фонду «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» (ССС) у Миколаївській області. Її професійний шлях починався зі сфери комунікацій, але вона вирішила присвятити себе благодійності навіть в умовах постійної небезпеки. У розмові вона розповідає про виклики та досягнення в роботі з гуманітарними проєктами, а також про важливість допомоги громадам у складних умовах війни.
- Аню, що передувало твоїй роботі у фонді?
За фахом я політологиня, але майже весь мій професійний шлях був пов’язаний з комунікаціями в різних організаціях. Я працювала з підприємствами, депутатами різних рівнів і була прес-секретаркою голови Миколаївської ОДА. 2018 року я відійшла від інформаційного напряму й разом з колегами заснувала свій благодійний фонд. З гордістю згадую ті часи, адже нам вдалося реалізувати багато цікавих і масштабних проєктів. Один з таких — відкриття гуманітарного штабу в Миколаєві у квітні 2022 року за підтримки одного з благодійних фондів Литви. Тоді до мене вже долучився мій чоловік, і ми разом займалися організацією гуманітарної допомоги. Пам’ятаю, як у Миколаєві тоді сталася страшна трагедія — 38 діб не було зовсім ніякої води. Ми з чоловіком доставляли людям питну воду. Про благодійний фонд «ССС» я дізналася влітку 2022 року. Вирішила, що мій досвід може бути корисним, та й робота в гуманітарній сфері дедалі більше приваблювала. Вже з 1 січня 2023 року я стала регіональною координаторкою фонду в Миколаївській області.
- Ти згадала про повномасштабне вторгнення. Як ти прийняла ситуацію в країні? Чи не було думок переїхати в безпечніший регіон, позаяк Миколаїв був на той момент під прицілом окупантів?
24 лютого — день народження мого чоловіка. З огляду на те, що мій холодильник був забитий різними продуктами й уранці я планувала пекти торт, я точно нікуди не збиралася (усміхається). А якщо серйозно, то о 5 ранку мені зателефонувала моя сестра, яка живе разом зі своєю донькою й нашою мамою. Вона плакала й кричала в слухавку, що за 700 метрів від їхнього будинку стався приліт, що валиться хата, випадають вікна. О 7 ранку вони вже були в мене вдома. Потім я забрала до себе ще й старшу сестру з її чоловіком і маленькою дитиною. Відтоді ми жили однією великою родиною більше року. Протягом майже трьох років війни я залишаюся в рідному місті, бо дуже його люблю і хочу йому допомагати.
- Тим більше зараз завдяки «ССС» у тебе більше можливостей допомагати рідному місту…
Так, це правда! Я маю великий досвід роботи в багатьох організаціях, де отримувала хорошу заробітну плату. Колись працювала з дев’ятої до шостої, але не розуміла свого призначення й не знала, до якої мети рухаюся. Зараз я відверто радію від того, що бачу результати своєї роботи. Нещодавно ми з колегами підрахували, що за два роки роботи фонду «ССС» у межах реалізації декількох проєктів нам вдалося відремонтувати в Миколаївській та Херсонській областях 792 об’єкти. Ця цифра мене вразила, надихнула й дала розуміння, що наша команда робить велику справу.
- Окрім Миколаївської області, ти реалізовуєш проєкти фонду ще й на деокупованій Херсонщині. Там практично не вимикається повітряна тривога і щодня чути звуки вибухів. Як за таких умов вдається налагоджувати робочі процеси?
Хоча я часто розказую, що мені не страшно, інколи бувають моменти, коли важко зберігати спокій. Нещодавно ми роздавали людям набори в селі Федорівка на Херсонщині. За півтори години ми нарахували 32 вибухи. Машину з нашою допомогою хитало в різні боки. Люди, котрі прийшли за наборами, були переконані, що ми швидко зберемося й поїдемо геть. Вони підходили зі словами: «Звуки вибухів нас не лякають, головне, щоб ви не поїхали, бо до нас мало хто приїздить». У такі моменти страх і хвилювання відступають. Того дня ми видали 107 із 108 підготовлених наборів. Загалом людина здатна звикати до всього й пристосовуватися до нових умов. А коли ти ще й усвідомлюєш, що на твою допомогу чекають, що для когось вона має неабияке значення, то внутрішня тривога відходить на другий план.
- Зараз ти разом з командою працюєш над реалізацією проєкту «Надання життєво необхідної допомоги у підготовці до зими, забезпеченні предметами першої необхідності та житлом для постраждалого від конфлікту населення в Україні» (NIN). Що вже зроблено в межах цього проєкту?
Це дуже цікавий проєкт, який, на жаль, добігає кінця. Завдяки його реалізації ми практично закінчуємо ремонти в п’яти установах Білозерської громади. Нам вдалось відновити приміщення для пожежної охорони, кабінету поліцейської громади, адміністративну будівлю в с. Правдине для виїзних прийомів ЦНАП та юридичних консультацій, а також облаштувати місця загального користування й замінити дах амбулаторії. Ще до кінця року ми роздамо жителям громади всі заплановані 1000 непродовольчих індивідуальних наборів, які допоможуть їм краще підготуватися до зими.
- У чому, на твій погляд, важливість саме таких проєктів, як «Надання життєво необхідної допомоги у підготовці до зими, забезпеченні предметами першої необхідності та житлом для постраждалого від конфлікту населення в Україні»?
Це вже мій восьмий проєкт у фонді «ССС». Коли мені запропонували його реалізовувати, я дуже зраділа, бо він суттєво відрізняється від попередніх. Проєкт свідчить про те, що життя триває й триватиме, хоча й у нових умовах. Як часто наголошує директорка з гуманітарного реагування фонду Анна Борисова, нам потрібно поступово переходити до комплексного відновлення громад. Малі й середні ремонти зараз украй необхідні, але готуватися варто до відбудови передусім об’єктів інфраструктури. Якщо у громаді не працюватимуть школи, селищні ради, ЦНАП і лікарні, люди туди не повернуться. Області, які лишаються під постійними обстрілами, ще не можуть претендувати на масштабне відновлення та будівництво. Але для того, щоб згодом це все реалізувати, потрібно спочатку впоратися з завданнями, які передбачені проєктом «Надання життєво необхідної допомоги у підготовці до зими, забезпеченні предметами першої необхідності та житлом для постраждалого від конфлікту населення в Україні», — себто з ремонтами соціально важливих установ. Сьогодні більшість громад зосередилися на видачі гуманітарної допомоги й бояться навіть думати про відновлення. Швидке реагування на кризу також важливе, але комплексний підхід до відновлення — наше загальнонаціональне завдання. Завдяки цьому проєкту ми вже готуємося до нього самі й готуємо свої громади.
Матеріал підготовлено у рамках проєкту «Надання життєво необхідної допомоги у підготовці до зими, забезпеченні предметами першої необхідності та житлом для постраждалого від конфлікту населення в Україні» реалізується БФ «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» спільно з міжнародною гуманітарною організацією CARE та CARE Österreich за підтримки NACHBAR IN NOT.