Як відомо, зараз Верховна Рада заблокована щонайменше до 8 травня. Ні, цього разу не провокації, не пікети. Зараз це зробили самі народні депутати, коли почали розглядати законопроєкт про відкриття ринку землі. Де-факто це означає, що поки близько 5 тисяч правок не буде переглянуто, будь-які інші законопроєкти Парламент розглядати не зможе.
Дуже багато законодавчих ініціатив, які тією чи іншою мірою пов’язані з децентралізацією, зараз «підвисли». Наприклад, для завершення процесів формування спроможних громад наразі неможливо буде проголосувати ні закон про засади адміністративно-територіального устрою №2804 (нагадую, у нас щодо цього і досі діє Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 р. №1654-Х), ні закон, який дає Уряду право затверджувати адміністративні центри і території громад №2653.
Ці акти є надважливими для децентралізації, адже відкривають нові можливості для об’єднання, переформатування та роз’єднання ОТГ, а також уповноважують Уряд затвердити таку конфігурацію громад по всій Україні, яка забезпечить якісні та професійні послуги (медицина, освіта тощо) для громадян, економічну спроможність для громад і регіональний розвиток для держави.
Чесно кажучи, зараз ця проблема ще не дуже відчутна, бо усі процеси щодо завершення реформи місцевого самоврядування і територіальної організації влади відбуваються на рівні обласних державних адміністрацій та Кабінету Міністрів України.
Так, протягом останніх кількох місяців Міністерство розвитку громад і територій провело 48 публічних консультацій щодо планів формування територій громад. У цих засіданнях брали участь як народні депутати, так і депутати місцевих рад, як представники асоціацій місцевого самоврядування, так і експерти з питань децентралізації.
Спілкувалися з кожною обласною державною адміністрацією щонайменше по 2 рази, у результаті чого більшість регіонів сформулювала бачення майбутньої адміністративно- територіальної основи держави.
Що там із майбутнім громад?
Залишилися лічені дні до подачі усіма обласними державними адміністрації на затвердження в Кабінет Міністрів України доопрацьованих перспективних планів формування територій громад.
Нагадую, що, згідно з останніми змінами профільного законодавства, із процесів розробки перспективних планів були виключені обласні ради, а будь-яке об’єднання громад тепер може відбуватися лише в межах перспективного плану. Детальніше цей закон ми аналізували тут і тут.
Після цього на основі затверджених перспективних планів Кабінет Міністрів має розробити комплексний законопроєкт про адміністративно-територіальний устрій України та, направити його на розгляд до Верховної Ради України.
Цей законопроєкт, разом із вже згаданим №2804, має пройти всі чинні парламентські процедури, щоб народні депутати мали змогу затвердити нову територіальну основу держави, нарешті завершити децентралізацію влади та в результаті мати чесні і справедливі правила співіснування територій України на базовому рівні – рівні громад.
І ось тут вже працюватиме складова часу, адже чергові місцеві вибори, згідно з ч. 3 ст. 141 Конституції України, мають відбутись в останню неділю жовтня 2020 року, тобто вже за 8 місяців.
Окрім того, існує загальновизнане виборче правило, про яке завжди говорять міжнародні партнери і яке визнають кращі виборчі практики – за пів року до виборів жодні конфігурації змінювати заборонено – ні закон про вибори, ні території, на яких вони проходитимуть, ні інші суттєві моменти.
Тому тут до Верховної Ради виникає очевидне питання, як парламентарі збираються встигнути ухвалити такі ключові для децентралізації закони протягом наступних двох місяців, якщо питання щодо ринку землі вони розглядатимуть щонайменше найближчих три місяці.
А що там із субрегіональним рівнем?
Зараз триває активна робота над законопроєктами про ліквідацію та утворення районів. Передбачається існування в Україні близько 100 укрупнених районів (зараз їх 490).
Як вже стало зрозуміло, невдача зі змінами до Конституції України щодо децентралізації влади (аналіз тут) змусила народних депутатів відмовитись від ідеї про зміну назви субрегіонального рівня з «району» на «округ». Ця ідея загалом теж піддавалася критиці, адже низка експертів з децентралізації вважали, що більш прийнятним для української спадщини є термін «повіт». Однак усі питання в цьому аспекті наразі закрито, адже термін «район» записаний в Основному Законі України і змінити його можна лише зробивши відповідні зміни.
Отже, у Міністерстві розвитку громад і територій разом із профільним Комітетом випрацьовується конфігурація нового субрегіонального рівня адміністративно-територіального устрою України, проте фінальне рішення все одно залишатиметься за Верховною Радою, яка зараз зайшла в процес, який потенційно може зупинити всю реформу.
Підсумок
Децентралізація під загрозою, але під загрозою тільки через деякі формальності, тому, сподіватимемося, що ці питання невдовзі буде розв’язано і вже в жовтні 2020 року кожен із нас, житель села, селища або міста, по всій Україні отримає сучасне місцеве самоврядування європейського зразка.
Автор: Сергій Горовенко, юрист програми “Радник”