Без стаціонарної пральні, пані Ірина із Снігурівки, що в Миколаївській області, тепер не уявляє свого життя. Жінка сюди ходить майже щотижня. Пере все: постільну білизну, верхній одяг, головні убори та повсякденні речі для своєї родини.
«Пральня мені дуже подобається. Розташована вона у центрі міста, тому дістатися до неї пішки дуже легко. Як на мене, там стоять досить потужні машинки. Після прання в них речі такі чисті, гарно пахнуть, а білі речі дійсно білі, а не сірі. Такого результату пранням руками не отримаєш. Тому я дуже задоволена. У такий важкий час, а особливо для нашої родини, пральня – справжня рятівниця», — розповідає жінка.
Родина пані Ірини за роки повномасштабного вторгнення зазнала багато горя – лишилися без житла, всього майна, на яке довгий час заробляли разом із чоловіком, та мало не загинули під час одного із обстрілів.
«Перед зимою купили у Снігурівці хату. Переїхали із села, думали почнемо тепер нове життя. Відсвяткували новорічні свята, та чекали на весну. Але почалася війна. У Снігурівці було дуже страшно. Стріляли вдень і вночі. Ми з чоловіком та сином ховалися у погребі, це нас і врятувало. Бо в будинок прилетів снаряд. Жити нам було ніде. Тому ми швидко зібралися та повернулися назад у село. Але і там надовго не залишилися. Під час одного із обстрілів по будинку знову влучив снаряд. Нам довелося знову переїздити. Поїхали у сусіднє село. Проте, біда ніби йшла за нами і не відпускала ні на крок. Черговий обстріл втретє залишив нас без даху над головою. Чесно кажучи, ми вже не знали, що нам робити. Ніби якась чорна смуга переслідувала всю нашу родину», — із розпачем пригадує пані Ірина.
Залишившись практично на вулиці, родина пані Ірини прийняла рішення повернутися назад у Снігурівку та спробувати відновити пошкоджений після обстрілу будинок.
«Коли приїхали у Снігурівку, не повірили своїм очам. Будинок був майже зруйнований – даху, вікон та дверей взагалі не було, стіни пошкоджені, а місцями взагалі повністю розбиті. Але найбільш шокуюче чекало всередині. Снігурівка 10 місяців була під окупацією. Тому, коли вороги відступали – “вимітали” все, що бачили. У нашому будинку дещо вціліло після прильоту, але ворожі солдати забрали. Ми просто залишилися без нічого. З погреба забрали навіть консервацію і банки пусті. У сараї, поруч із будинком, були вугіль та дрова. Їх також забрали. Ми навіть не думали, що таке може бути», — ділиться пані Ірина.
Зараз жінка тимчасово безробітна. Єдиний годувальник у родині – чоловік, якому пощастило знайти роботу. Майже всі зароблені гроші родина витратила на відбудову даху в будинку та заміну вікон, щоб якось перезимувати. Із побутової техніки в сім’ї лише бойлер, щоб гріти воду. Але користі від нього зараз мало, оскільки в Снігурівці дуже часто вимикають світло.
«Пралка для мене – це зараз мрія. Дуже важко руками прати, але добре, що працює пральня і допомагає нам. Це так приємно, коли про тебе піклуються, просто сторонні люди. Дякую Вам! Ми стільки всього пережили, що інколи навіть думаю, що такого не може бути, щоб на долю людини випало так багато біди. Але чую від інших людей набагато страшніші історії. Тому думаю, що треба жити далі. Ми всі живі і це головне», — наголошує пані Ірина.
Стаціонарна пральня у Снігурівці працює у рамках проєкту, який реалізують Благодійна організація «Благодійний Фонд «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» та німецька гуманітарна організація «Sign of Hope» за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини (GFFO).