Галина, 60-річна пенсіонерка та колишня медсестра з Макіївки (Донеччина), усе життя присвятила порятунку дітей у відділенні дитячої реанімації. У 2014 році її світ змінився назавжди:
“Ми ще тоді звикли до вибухів. Прямо під будинок приїжджали ГРАДи й запускали ракети — все було на наших очах” — згадує жінка.
У перший день повномасштабного вторгнення пані Галина знову опинилася в епіцентрі війни, цього разу неподалік Бучі. Змушена вдруге залишити дім, вона разом із чоловіком та онукою, яка потребує особливого догляду, переїхала до Кривого Рогу. Під час одного з обстрілів нове житло родини зазнало пошкоджень. “Так страшно, переживаємо, але особливо не сховаєшся. У будинку є підвал, але разом з онукою туди не спустишся, та й тривоги занадто часті” — ділиться вона.
Оренда житла забирає більшу частину скромних доходів: “Зараз ми в ситуації, коли особливо немає ніякої допомоги. Ми приходимо, а нам кажуть — ви не переселенці. От були б ви ‘новими’, тоді так. А я кажу, а хто ж тоді ми? І не переселенці, і не місцеві мешканці. На мою пенсію і виплати чоловіка доводиться в прямому сенсі слова виживати.” — доповнює Галина.
Завдяки проєкту “Механізм реагування на надзвичайні ситуації в Україні“, який реалізує Благодійний фонд «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» спільно з Міжнародною гуманітарною організацією CARE за підтримки Aktion Deutschland Hilft (ADH), пані Галина отримала необхідні засоби догляду для своєї онуки, яка має інвалідність.
“Для нашої родини це значна підтримка, без неї було б дуже важко. Дякую вам, миру нам всім” — говорить жінка.