Пані Людмила (ім’я змінене задля безпеки) переселенка із Волноваської громади. Колишня вчителька та мати трьох синів, нині на пенсії. Зараз жінка час від часу відвідує психолога, проводить багато часу зі своєю онукою та мріє знову віднайти душевний спокій. Три роки пані Людмила ходила по численних установах, їздила у різні міста України, та подавала безліч звернень до різних державних органів. Усе це, заради пам’яті про своїх двох синів, які навесні 2022 року загинули в рідному селі, захищаючи Україну. Жінці необхідно було отримати свідоцтва про смерть синів, адже до 2025 року вони вважались живими. А визнання державою факту їхньої загибелі під час безпосередньої участі у обороні країни, для неї, як мами було дуже важливим – щоб всі знали, якими хоробрими були її хлопці.
До Благодійного Фонду «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» пані Людмила звернулася по допомогу майже рік тому. Під час виїзду юристів проєкту до одного із сіл Миколаївської області, які саме проводили безкоштовні правові консультації. Жінка уже зневірилася. Проте фахівці нашого Фонду взялися за справу та довели її до кінця.
Історія переселенки
Повномасштабне вторгнення пані Людмила разом із своїми двома синами зустріла в рідному селі, у Волноваській громаді Миколаївської області. Із першими пострілами та вибухами, багато людей почало виїжджати із села, але вони залишилися. Не хотіли віддавати рідну хату та землю ворогам. Вирішили, що будуть захищати її попри усе. У 2014 році хлопці служили в АТО, мали посвідчення ветеранів війни, тому добре знали, що треба робити. Вони гарно орієнтувалися на місцевості та коригували вогонь по ворогу, вказуючи на місця розташування їх артилерії. Проте, тривало це не довго.
«Коли в село зайшли окупаційні війська, місцеві колаборанти “здали” всю родину. Ми втрьох ховалися в погребі та вони нас знайшли. Хлопців витягли та забрали, мені ж кинули кусок хліба та закрили. Страшно навіть уявити, що вони їм робили, а як почула перший постріл – знепритомніла. Коли ж вдалося вилізти з погребу, сусіди розповіли, що синів моїх більше немає. Не змогла я їх врятувати…», – зі сльозами на очах ділиться своєю історією жінка.
Поховала своїх двох синів пані Людмила у саду біля хати та через постійні погрози, була змушена виїхати із села. Прихисток жінка знайшла у родині старшого сина на Миколаївщині. Де весь цей час мріяла, щоб про подвиг та відвагу її хлопців стало відомо офіційно.
Робота з юристкою
«Влітку минулого року до нас у село приїхали юристи Благодійного Фонду. Я пішла і там познайомилася із юристкою Лілією Бакай. Вона подарувала мені надію. Сказала, щоб я не впадала у відчай і вона мені допоможе. Але попередила, що шлях буде довгим та головне не здаватися», – пригадує пані Людмила.
Перше з чого почалася робота пані Людмили з фахівчинею нашого Фонду – встановлення факту смерті чоловіків на тимчасово окупованій території. Далі – подали заяви до районного суду Миколаївської області, щоб встановити факти загибелі синів під час безпосередньої участі їх у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони України у період воєнного стану.
«Оскільки синів було двоє, то і справи було дві. Ми підготували усі документи та подали відповідні заяви до суду. Проте перший раз нам суд відмовив. Ми не зупинилися, а подали апеляційні скарги», – розповідає регіональна юристка в Миколаївській та Херсонській областях Лілія Бакай.
Миколаївський апеляційний суд скасував постанови районного суду і направив справи для продовження розгляду.
«Коли нашу першу апеляційну скаргу по моєму середньому сину задовольнили, це була ніби наша маленька перемога. Своєю чергою була задоволена і апеляційна скарга по молодшому сину. Пані Лілія готувала мені документи, пересилала, щоб я подавала їх, консультувала по всіх питання та просто по-людські підтримувала. Після повернення двох справ на повторний розгляд, районний суд Миколаївської області вдруге виніс рішення та нарешті задовольнив мої заяви.», – ділиться жінка.
Це дало усі підстави пані Людмилі отримати статус члена сім’ї загиблого Захисника України.
Пояснення від юристки
Постановою Кабінету Міністрів України №685 від 07 липня 2023 року затверджено Порядок встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, деяких категорій осіб відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, який визначає процедуру встановлення такого факту. Відповідне рішення приймається міжвідомчою комісією, яку утворює Мінветеранів, на підставі цілого списку документів, які підтверджують, що людина дійсно загинула обороняючи нашу державу. А якщо необхідних документів немає – єдиним виходом є встановлення судом такого юридичного факту.
Після встановлення фактів загибелі чоловіків під час безпосередньої участі їх у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони України, їхній старший брат, який уже три роки проходив службу, отримав підстави для звільнення з ЗСУ.
«Мої хлопці загинули як справжні герої і про це тепер знають всі. Дякую Богу та вашому Фонду! Я пишаюся синами, вони були моєю опорою. Тепер старшому сину доглядати мою старість. На щастя, він тепер буде поруч зі мною. Він пішов добровольцем у ТРО, коли почалися активні бойові дії. Служив у різних гарячих точках. Мав контузію. Я дуже боялася, що можу втратити ще й старшого сина. Ваш Фонд подарував мені надію, віру в справедливість та надав сили жити далі», – підсумовує пані Людмила .
Над справою жінки працювала юристка Благодійного Фонду Лілія Бакай. В організації фахівчиня працює з 2023 року. Надає юридичні консультації людям, які цього потребують в Миколаївській та Херсонській областях. Загалом пані Лілія має досвід близько 16 років у юридичній сфері.
Робота юристки відбувається в рамках проєкту «Комплексна допомога внутрішньо переміщеним особам, не переміщеним особам, які постраждали від війни, та тим, хто повернувся в Україну через надання захисту, психосоціальної та грошової допомоги, житла та WASH послуг», який реалізовують Благодійний Фонд «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» та німецька гуманітарна організація «Sign of Hope» за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини (GFFO).