Децентралізація – фундаментальна трансформація системи влади, що відбувається у нашій державі останні 5 років. Вона має забезпечити стрімкий і системний розвиток України та всіх її територій. Основною ідеєю є передача від держави на низовий рівень – територіальним громадам і місцевій владі – значних фінансових ресурсів і реальних повноважень із метою швидкого та ефективного розв’язання питань місцевого значення.
Цей процес був запущений у 2015 році з прийняттям Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Станом на 10 вересня 2019 року по всій території України об’єднаними є 951 територіальна громада. Водночас за результатами реформи об’єднаними мають бути загалом 1300–1500 громад, таким чином можна констатувати, що процес об’єднання та створення нових громад наразі зупинився.
30 вересня 2019 року Кабінет Міністрів України вніс на розгляд Верховної Ради законопроєкт №2189, яким пропонується спростити та прискорити процедуру добровільного об’єднання територіальних громад і зобов’язати громади, які розпочали або тільки планують розпочати процедуру об’єднання, обов’язково враховувати вимоги, передбачені перспективними планами об’єднання територіальних громад, які затверджуються урядом.
Відправною точкою для будь-якого об’єднання є можливість створити спроможну територіальну громаду, яка матиме достатньо фінансових ресурсів та інституційних можливостей забезпечити надання якісних послуг (медичного, освітнього, комунального, адміністративного характеру) для кожного, хто проживає на території такої громади.
Для досягнення цієї мети у 2015 році урядом була затверджена Методика формування спроможних територіальних громад, яка враховувала здатність місцевої влади розв’язувати конкретні локальні проблеми, наявну інфраструктуру населених пунктів, історичні, культурні, етнічні особливості місцевості, їхні фінансові можливості тощо.
Цієї методики та відповідних перспективних планів мали б дотримуватись усі учасники процесу добровільного об’єднання територіальних громад, однак, зважаючи на певні об’єктивні недоліки у чинному законодавстві та суб’єктивні особливості розв’язання фінансових питань на місцях, так, на жаль, відбувалось далеко не завжди.
Так, на рівні обласних рад процеси затвердження перспективних планів блокуються й досі. Крім того, до них постійно вносять зміни, ігноруючи справжні потреби місцевих громад. У цих ситуаціях зважають виключно на необхідність задовольняти корупційні вимоги певних осіб, без яких ухвалення перспективних планів за законом не є можливим.
Таким чином, цим законопроєктом пропонується виправити цю ситуацію та:
– виключити обласні ради з переліку органів публічної влади, які здійснюють розробку і попереднє погодження перспективних планів об’єднання територіальних громад;
– зобов’язати громади враховувати вимоги перспективних планів при плануванні та/або здійсненні будь-якого об’єднання у майбутньому.
У разі ухвалення Верховною Радою цього закону Кабінетом Міністрів протягом місяця будуть затверджені перспективні плани, за якими вже на початку наступного року державою може бути здійснено адміністративне «примусове» об’єднання територій, які наразі ще не об’єднані, і реформу децентралізації нарешті буде завершено*.
* Важливо звернути увагу, що можливість добровільного об’єднання громад існує вже більше 4 років і за логікою реформи та здоровим глуздом ті громади, які не спромоглися об’єднатись й досі, не зможуть зробити цього самостійно вже ніколи, тому держава зобов’язана їм допомогти та створити, хоч і примусово, на цих «необ’єднаних» територіях спроможні громади та ефективні органи місцевої влади.
Сергій Горовенко – юрист Stabilization Support Services, експерт з питань децентралізації