До повномасштабного вторгнення в Снігурівці на Миколаївщині проживало близько 12 тисяч осіб. Після окупації в місті лишилися 3800 людей – трохи більше третини населення.
Серед тих, хто пережив вісім місяців окупації – Юлія. Жінці 39 років, у неї двоє синів. У Снігурівці вона народилася та прожила все життя.
«Протягом окупації бомбили цілими днями, – розповідає Юлія, – Ховалися місяці три в підвалі, а потім звикли. Вже діти орієнтувалися: де летить, куди летить. Почали вже трохи з підвалу вилазити. Розпорядок дня в нас який був: зранку рано встали бігом, збігали, купили молока, хліба – що було. Бо знали, що до обіду треба додому – починали бомбити».
10 листопада 2022 року Снігурівку було звільнено. За спогадами Юлії, після деокупації певний час в місті було спокійніше. На жаль, згодом обстріли міста поновилися.
«Трохи розслабилися ми, тоді нам нагадали про війну на Пасху. Повибивало і вікна, і двері. Завдяки тому, що стара забудова, дім витримав три ракети С-300».
В рамках проєкту «Гуманітарна допомога нашим містам: подолання наслідків війни й підтримка переселенців» ми вже відновили квартиру Юлії. «Молодці, – коментує Юлія, – Ми навіть не сподівалися, що нам хтось поміняє ті вікна. Дякую вашому фонду, що так швидко зреагували».
Проєкт «Гуманітарна допомога нашим містам: подолання наслідків війни й підтримка переселенців» був реалізований Благодійним фондом «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» за підтримки гуманітарної організації