11 липня 2019 року Верховна Рада України ухвалила Виборчий кодекс, що регулює підготовку та проведення виборів Президента України, народних депутатів України та місцевих виборів. Після підписання президентом Виборчий кодекс набуде чинності лише з 1 грудня 2023 року, і, відповідно, позачергові вибори до Верховної Ради України 21 липня 2019 року відбудуться ще за старим законодавством.
Пропонуємо розібратися, як ухвалення Виборчого кодексу може вплинути на виборчі права внутрішньо переміщених осіб (ВПО):
- Згідно з Законом України «Про забезпечення прав і свобод ВПО», ВПО може реалізувати своє право голосу на виборах шляхом зміни місця голосування без зміни виборчої адреси. Однак чинний механізм тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси не поширюються на місцеві вибори. У статті 174 Виборчого кодексу також прописано порядок та строки звернення для тимчасової зміни місця голосування. Як приклад «поважних підстав» для тимчасової зміни місця голосування Виборчим кодексом наведено «статус ВПО». По-перше, варто зауважити, що таке формулювання, як «статус ВПО», не відповідає міжнародним стандартам. По-друге, згідно зі статтею 134 Виборчого кодексу, «на місцевих виборах тимчасова зміна місця голосування виборця без зміни виборчої адреси не застосовується». Це означає, що в цій частині новий Виборчий кодекс не розв’язує проблему дискримінації ВПО в контексті неможливості реалізувати право голосу на місцевих виборах.
Як відомо, станом на сьогодні ВПО не можуть голосувати за мажоритарною системою, тобто обирають лише половину складу Верховної Ради. За Виборчим кодексом, вибори народних депутатів здійснюватимуться за пропорційною системою за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій, а загальнодержавний виборчий округ поділятиметься на 27 регіональних виборчих округів. Так, громадяни отримуватимуть бюлетень, що має два поля: у першому – потрібно буде вказувати номер партії, а в другому – номер кандидата за регіональним списком. Виборчий кодекс скасовує змішану виборчу систему, а разом із тим – надає ВПО можливість обирати всіх народних депутатів.
- Виборчий кодекс змінює підхід до визначення виборчої адреси. Сьогодні виборча адреса визначається на підставі зареєстрованого місця проживання (прописки). Відповідно до Виборчого кодексу, виборча адреса – це «адреса житла або місця перебування виборця чи інша адреса, що замінює адресу житла виборця, яка є підставою для віднесення виборця до відповідної постійної виборчої дільниці», яка «як правило, визначається зареєстрованим місцем проживання та адресою житла». Водночас за мотивованим зверненням орган ведення Реєстру може визначити іншу виборчу адресу виборця. Наразі можна лише припустити, як ці положення застосовуватимуться на практиці, однак такий більш гнучкий підхід до визначення виборчої адреси, а саме її відокремлення від місця реєстрації (прописки) може змінити дискримінаційне становище ВПО.
- Виборчий кодекс запроваджує гендерні квоти. Згідно з частиною 6 статті 341, «при формуванні загальнодержавного та регіональних виборчих списків кандидатів у депутати партія повинна забезпечити присутність у кожній п’ятірці кожного виборчого списку як чоловіків, так і жінок (не менше двох кандидатів кожної статі)». Це означає також збільшення репрезентативності жінок та посилення рівних можливостей для участі у політичному житті.
Щодо міжнародних стандартів:
- Керівні принципи з питань внутрішнього переміщення, що є ключовим міжнародним документом у сфері захисту прав ВПО, закріплюють, що факт внутрішнього переміщення не має бути ознакою для дискримінації ВПО при здійсненні будь-яких прав і свобод, зокрема «права голосувати та брати участь у веденні державних і громадських справ, включно з правом доступу до засобів, необхідних для здійснення цього права».
- Inter-Agency Standing Committee Framework on Durable Solutions визначає, що одна з передумов інтеграції ВПО – це можливість реалізувати право на участь публічному житті без юридичних чи адміністративних перешкод та без дискримінації.
- Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи від 2006 року та Парламентської асамблеї від 2009 року наголошують на необхідності забезпечення виборчих прав ВПО.
Сьогодні ВПО в Україні не можуть реалізувати своє виборче право на місцевих виборах та парламентських виборах в мажоритарних округах, що є дискримінацією таких осіб порівняно з іншими громадянами за ознакою внутрішнього переміщення. Саме тому в Україні, де станом на липень налічується понад 1,3 мільйона ВПО, вдосконалення національного законодавства та приведення його у відповідність до міжнародних стандартів, і не лише в контексті виборів, має залишатися одним із пріоритетних завдань вже новообраного парламенту та новосформованого уряду.
Дудінська ГаннаЮристка Програми
Використані джерела:
Ця публікація ґрунтується на тексті законопроекту до другого читання, доступному на сайті Верховної Ради України від 5.06.2019 року. Проект закону № 2679-VIII від 02.10.2015 у редакції законопроекту до другого читання, доступному на сайті Верховної Ради України від 5.06.2019 року.
Закон України № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року.
Постанова Центральної виборчої комісії №893 «Про забезпечення тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси» від 13.09. 2012.
Kälin, Walter. Guiding Principles on Internal Displacement Annotations.The American Society of International Law.The Brookings Institution – University of Bern Project on Internal Displacement. Studies in Transnational Legal Policy. The American Society of International Law Washington, DC. No. 38.
Закон України № 698-V «Про державний реєстр виборців» від 22.02.2007.
Закон України №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 16.04.2017.
Конституція України, ст. 38.
Керівні принципи з питань внутрішнього переміщення.
Recommendation Rec(2006)6 of the Committee of Ministers to member states On Internally Displaced Persons, adopted by the Committee of Ministers on 5 April 2006 at the 961st meeting of the Ministers’ Deputies.
Recommendation 1877 (2009) On Europe’s forgotten people: protecting the human rights of long-term displaced persons, Assembly debate on 24 June 2009 (23rd Sitting) (see Doc. 11942, report of the Committee on Migration, Refugees and Population, rapporteur: Mr Greenway). Text adopted by the Assembly on 24 June 2009 (23rd Sitting).
nter-Agency Standing Committee Framework on Durable Solutions for Internally Displaced Persons, Published by: The Brookings Institution – University of Bern Project on Internal Displacement, April 2010, p. 41.