Львівська область стала новим тимчасовим прихистком для сотень тисяч переселенців з усієї України. Від початку повномасштабної війни люди їдуть сюди масово, оскільки вважається, що на заході України рівень відносної безпеки є вищим, ніж в інших регіонах. Зі свого боку місцеві управління соціального захисту населення продовжують приймати нових людей, реєструвати їх, призначати виплати на проживання і допомагати з поселенням. Сьогодні вони роблять все можливе й неможливе, щоб вчасно надавати допомогу тим, хто прибув на Львівщину.
Ми поспілкувалися з головою управління соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації Вікторією Анатоліївною Шумаковою й дізналися, з якими викликами стикнулися його працівники, а також, чи допомагає надавати послуги постраждалим від війни нова техніка, яку управління отримало завдяки підтримці Агентства ООН у справах біженців.
– Скільки переселенців прийняла ваша громада, і яке навантаження ви відчули під час масового переселення?
– З початку повномасштабного вторгнення до нас прибули майже 13 тис 600 внутрішньо переміщених осіб. Я вже, на жаль, точну цифру не можу сказати, бо вона постійно змінюється через міграцію. Нині у нашій громаді – 10 тис 221 переселенець.
Навантаження було і залишається великим, оскільки лишилася та сама проблема з міграцією. Бо, якщо людина в’їжджає у громаду, вона не просто в’їжджає: це означає, що її виплати переходять в наш район. Коли до нас хтось приїздить, ми подаємо запити в інший район. Це робота в системі, це робота з захищеними каналами, з якими працює управління, це робота працівників. Це довідки-атестати про виплату, які ми вимагаємо для приїжджих, а також видаємо тим, хто виїхав.
Насправді, за словом «виїхав» багато що криється. Перевести виплату в іншу громаду і перереєструвати людину, зняти тут з обліку, туди поставити – це потребує тривалого листування і великих затрат людських ресурсів. Ця робота вимагає сучасного устаткування і нормальних комфортних умов для роботи, без цього не було б якісного обслуговування.
– Тобто погана техніка уповільнює роботу працівників соцзахисту?
– Навіть не те, що уповільнює – унеможливлює. Через те, що на початку повномасштабного вторгнення база ВПО вдосконалювалася і змінювалася, сама система «висла». Фактично, Україна вперше зіткнулася з такими масштабами внутрішнього переміщення осіб.
Також ми помітили, що на кращому устаткуванні швидше йде робота. Переселенці, приїжджаючи, йшли реєструватися одразу, бо не знали, що буде далі. При цьому вони не були повністю заселені, до того ж були змерзлі, шоковані, розгублені. І коли воно все так «висіло», це затримувало чергу. Ми працювали ночами на своїй техніці, на власних ноутбуках із дому. Це ненормально, та й не кожен, фактично, зобов’язаний мати ноутбук. І після того, як ми отримали необхідне устаткування і перевстановили бази, помітили, що робота значно полегшилася, що вона є легкою і приємною для виконання. Нам, дійсно, ефективніше працювати, коли немає таких затрат людської енергії. Працівники були змучені, втомлені дуже. Також нещодавно ми зробили міграцію в єдину інформаційну систему соціальної сфери – виплати ВПО тепер рахуються у зовсім новій системі. Якби не було якісної техніки, я не впевнена, що ми могли б це зробити.
– Як довго могла «висіти» система?
– Цілий день. Тому що вся Україна заходила в систему одночасно, потім у певні години база розвантажувалася і в цей час не працювала. Також впливала якість самої техніки. Люди, які брали на роботу власні ноутбуки, відмічали, що з кращої техніки справа йде швидше. Бо, коли сам комп’ютер «висить» та ще й база «висить», звісно, проблеми подвоюються.
Ми працювали ночами. У тих людей, які приходили в управління звечора, ми брали документи й говорили їм прийти на десяту-одинадцяту ранку. І працівники стомлені виходили на роботу, видавали зранку довідки – зате люди не стояли в чергах. Якби вони стояли цілий день, це просто нічого б не дало, а, можливо, зробило би й гірше, бо люди нервували, вони були хворі, застуджені.
Бувало таке, що за ніч не встигали всіх зареєструвати, тому я як керівник управління також реєструвала переселенців. Бо, коли війна, не говоритимеш: мовляв, я – начальник, і ми не встигаємо. Хтось мерзне в окопах, хтось ризикує життям – а я буду сидіти в теплій хаті й дивитися? До того ж я хотіла дізнатися, чи насправді так важко реєструвати. І дійсно, це було дуже важко.
– Чи менше зараз переселенців порівняно з початком повномасштабного вторгнення?
– Зараз основна проблема – це міграція в іншу систему. Переселенців стало менше, але роботи не поменшало, бо основна робота тепер – міграція. Коли хтось виїжджає, ми мусимо підготувати довідку-атестат, витягнути з системи, опрацювати, переслати захищеними каналами електронну справу, зняти людину з обліку. Знову ж таки, якщо до нас хтось приїхав, ми подаємо запит на довідку-атестат, на електронну справу, тут ставимо на облік… Коли люди зверталися в Дію і довго не отримували кошти, ми також звернення опрацьовували. Ми дуже вдячні за нову техніку: коли вона сучасна й багатофункціональна, звичайно, що робота йде краще.
– Що ще може допомогти вам у вашій роботі?
– Наразі нам потрібні стелажі для тек на ВПО, бо документи зберігаються в ящиках, і генератори. Також нам потрібно більше технічного устаткування. Нещодавно ми отримали два ноутбуки від іншого фонду, але водночас три наші ноутбуки зламалися. Коли ми викликали спеціаліста, щоб він оцінив вартість ремонту, він сказав, що техніка дуже стара й відремонтувати її важко. Є велика потреба у багатофункціональних принтерах, оскільки відділ виплат постійно все сканує, всі електронні справи йдуть у сканованому вигляді та захищеними каналами. Через це навіть утворюється черга з працівників.
Коли в нас ще не було нової техніки, до нас приїздили представники вашого фонду і знімали на відео, як принтери скриплять під час роботи. А це ж людина в цьому живе і працює! В якому стані вона о шостій вечора вертається додому, якщо принтер цілий день так друкує? Ну й, зрозуміло, що техніка має властивість ламатися. Тим паче, коли вона стара, її завжди важче ремонтувати.
Я дуже тішуся новою технікою, працівники наші також. Дуже якісно було зроблено, дуже гарно все обдумано – ваш фонд дав саме те, що треба. Коли ви передавали устаткування, тоді ще менше було проблем – а пізніше почалися опрацювання в Дії та маса запитів. Все потребує сканування, відправлення, і для цього необхідна якісна техніка. Я вам дуже вдячна від імені переселенців району, від імені наших співробітників.
На щастя, ми продовжуємо працювати. І я просто не уявляю, що б ми робили без вас. Ви дуже допомогли нам і переселенцям! Ми щиро сподіваємося, що про нас не забудуть, бо в нас ще дуже багато потреб.
#sss_UNHCR