Алла – одна з багатьох, чий дім було зруйновано під час масових обстрілів Запоріжжя у жовтні 2022 року.
З початком повномасштабної війни Запоріжжя стало прифронтовим містом. Тут знаходять прихисток ті, хто зміг виїхати з непідконтрольних територій. Але багато людей зупиняються у цьому місті ненадовго та їдуть далі. Одна з причин – страх перед повторними обстрілами.
У ніч на 9 жовтня по цивільній інфраструктурі та житлових кварталах Запоріжжя було випущено 12 ракет. Мішенню терору став також багатоквартирний будинок у північній частині міста: ракета вщент зруйнувала цілий під’їзд дев’ятиповерхівки. У сусідньому багатоквартирному будинку на той час жила Алла.
Жінці 51 рік. Вона працює вчителькою, а також самостійно виховує 17-річного сина і доглядає за літньою матір’ю. У квартирі, яка була понівечена вибухом внаслідок ракетної атаки, вона прожила майже все життя.
У момент прильоту вибухова хвиля пройшла крізь усю квартиру. Удар був такої сили, що не просто вибив вікна – він відірвав батареї опалення та зруйнував стіну, що розділяла кімнати. «З речей вцілів холодильник, – розповідає Алла, показуючи квартиру, яка була її домом, – все інше це непотріб, який ми просто викинули. Ще одяг у мене якийсь зберігся, дитина ж лишилася гола й боса».
Її син отримав численні травми, йому наклали на обличчя 25 швів. «Потім почалися поневіряння квартирами, лікування сина. Знаєте, перші три дні ми раділи, що живі. Потім тиждень викидали речі та не розуміли, що взагалі сталося. А потім почалася депресія».
Після трагедії жінці було важко повернутися до роботи. «Душа плаче, а на онлайн-занятті маленькі діти, до яких треба щодня виходити в ефір, казати їм “Добрий раночок, у нас все добре”. І таке подвійне обличчя дуже важко зберігати. Але я розумію, що переді мною маленькі дітки нашої багатостраждальної країни».
Зараз Алла живе з сином в орендованій квартирі. Вона знаходиться неподалік, тож Алла час від часу повертається до зруйнованого будинку. Вона сподівається, що незабаром вдасться відремонтувати пошкоджене житло і повернутися у рідний дім. «Перший час син благав: “Мамо, поїхали в Польщу”. А зараз дуже радіємо, що лишилися. Любимо й Запоріжжя, й Україну нашу. Не бачимо ми себе в чужій країні».
Проєкт «Гуманітарна допомога нашим містам: подолання наслідків війни й підтримка переселенців» реалізується Благодійним фондом «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» за підтримки гуманітарної організації CARE.Ukraine.
ФОТО: Myriam Renaud