Гендерна рівність – один з індикаторів, який відображає, наскільки розвиненою і демократичною є держава. Країни з високими показниками представництва жінок у політичних інституціях мають не лише вищий рівень забезпечення громадянських прав і свобод, але є більш економічно розвиненими. Адже присутність жінок у таких інституціях створює умови для політичного й економічного різноманіття, толерантності, інклюзивності в суспільстві. В сучасному світі все більше розвинених країн поступово переходять до колегіального стилю управління, який ставить на перше місце в лідерстві кооперацію і підтримку. Ієрархічний стиль, або умовно «чоловічий», що акцентує увагу на домінуванні і змаганні, відходить у минуле.
Політикиня – звичайна справа для країн Європи. В таких державах не пишуть гучні заголовки в статтях про більшу кількість жінок на керівних посадах. З кінця травня 2019 року вже в трьох державах до влади прийшли представниці жіночої статі: Метте Фредерікса – прем’єрка Данії, Зузана Чапутова – президентка Словаччини і Брігітте Бірляйн – канцлерка Австрії. Крім того, в листопаді 2019 року уряд Євросоюзу очолить жінка, Урсула фон дер Ляєн, саме її було обрано на посаду президентки Європейської комісії.
Днями стали відомі результати виборів у Канаді, де теж було встановлено новий рекорд щодо представництва жінок у владі. Global News підрахувала, що всього 98 жінок-депутаток були обрані в усіх партіях, що на 10 більше в порівнянні з виборами 2015 року. Канада входить до лідерів списку найкращих країн для жінок, відповідно до рейтингу американського часопису US News&World Report (інші країни-лідери: Швеція, Данія, Норвегія, Нідерланди, Фінляндія, Швейцарія, Австралія, Нова Зеландія та Німеччина).
Для України такі зміни облич у політиці досі залишаються винятком. Проте маємо позитивні тенденції як у виконавчій, так і законодавчій гілках влади.
Цього року 20,28% Верховної Ради складають жінки – це найвищий рівень представництва жінок у Раді з 1991 року.
30% міністерських посад у Кабінеті Міністрів України, що найбільше за часи незалежності, обіймають жінки: Оксана Маркарова – міністерка фінансів України, Олена Бабак – міністерка розвитку громад і територій України, Ганна Новосад – міністерка освіти і науки України, Зоряна Скалецька (Черненко) – міністерка охорони здоров’я України, Юлія Соколовська – міністерка соціальної політики України, Оксана Коляда – міністерка у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України.
Збільшення представництва жінок у парламенті є не лише грою цифр, відсотків та виконання міжнародних рекомендацій. Представницька демократія спирається на принцип того, що обрані на посаду лідери настільки ж різноманітні, як і люди, яких вони представляють. Різноманітність у публічних дебатах та розробленні політики є важливою для розвитку законодавства та урядування, яке справді відображає досвід життя громадян. Якщо більше половини суспільства є фактично відсутньою або недостатньо представленою, це негативно впливає на ефективність розроблення політики.
Ми не маємо на сьогодні оцінки чи опитування громадської думки стосовно того, чи був гендер одним із чинників, що спонукав голосувати за жінок за мажоритарною виборчою системою, ми можемо лише припускати, що хтось брав до уваги цей компонент, а хтось просто вирішив в обох бюлетенях віддати свій голос за партію – як за її партійний список, так і за будь-якого кандидата партії, який балотувався у відповідному одномандатному окрузі, незалежно від таких чинників, як досвід кандидата чи стать.
Сподіваємось на продовження такої позитивної тенденції, адже, як показує практика, витіснення існуючого гендерного дисбалансу матиме значний вплив у багатьох ключових галузях, таких як зайнятість, соціальне забезпечення, охорона здоров’я, освіта та економічний розвиток.
Авторка: Юлія Шпіньова – радниця національного рівня, експертка з гендерних питань.