Протягом кількох днів наша Виконавча директорка Валерія Вершиніна взяла участь у ключових заходах у Берліні, присвячених відновленню України та ролі громадянського суспільства в цьому процесі.
«Українські громадські організації: стійкість у дії»
Під час панельної дискусії «Стан і умови українських НУО в Україні та Німеччині» Валерія розповіла про актуальний стан громадянського суспільства в Україні, виклики, з якими стикаються організації, та їхню адаптацію до нових умов. Особливу увагу вона приділила впливу скорочення фінансування з боку США та стратегічним підходам, які дозволяють громадському сектору продовжувати роботу.
«Говорячи про стан громадського сектору в Україні, не можна не згадати про припинення фінансування з боку США. Разом з тим це далеко не перший такий колапс в Україні. Організації, що працюють тривалий час пам’ятають і втечу партнерів у 22 році, і зупинки проєктів під час ковіду. На жаль схожі події стаються в нашій країні з певною регулярністю і ми змушені враховувати ці ризики. Кожна організація, що наразі зіткнулась із зупинкою фінансування, змушена працювати одразу в трьох напрямках, мінімізуючи ризики для постраждалого населення, власної команди, та організації в цілому. У цій ситуації співпраця з новими донорами може стати як порятунком, так і смертю. В умовах фінансової кризи не можна погоджуватись на проєкти, що не передбачають належної заробітної плати, адекватних протоколів безпеки та адміністративних витрат. Така співпраця лише виснажує ресурси та вбиває ініціативи; не можна погоджуватись на проєкти, що не передбачають витрат на належний правовий супровід та оплату податків, адже це суттєво збільшує ризики для організацій».
Валерія закликала партнерів не пропонувати українським організаціям партнерств на тих умовах, на які вони не хотіли б погоджуватись самі, та поділилася досвідом Фонду щодо створення механізмів фінансової безпеки, пошуку альтернативних ресурсів та відповідального партнерства.
«Стратегічна дискусія: від URC 2024 до URC 2025 – уроки та статус-кво»
Значна частина дискусії була присвячена ролі глобального українського комьюніті за кордоном / діаспори у відновленні України та посиленні зв’язків між українцями в усьому світі. Валерія поділилась досвідом БО “ССС” щодо залучення Рад ВПО до діалогів із вимушеними мігрантами з України та закликала міжнародних партнерів до ширшого залучення українських громад до процесів відбудови. Ключовим меседжем стало те, що Ради ВПО мають бути інтегровані в міжнародні майданчики, де ухвалюються рішення щодо майбутнього України.
«Ми говоримо про відбудову, але чи дійсно чуємо тих, хто зазнав вимушеної міграції? Ради ВПО мають стати не просто свідками, а учасниками цих процесів. Минулого року наш Фонд докладав значних зусиль на всіх рівнях, аби Ради ВПО були залучені до URC 2024, втім на жаль, жодного представника Рад ВПО не було залучено до цієї дискусії. Наша задача, виправити цю помилку і забезпечити присутність Рад ВПО на URC 2025».
Фонд наголошує на необхідності безпосередньої участі представників Рад ВПО в Ukraine Recovery Conference (URC 2025), адже їхній досвід є унікальним та критично важливим для ефективної інтеграції ВПО в місцеві громади.
Нетворкінг на «Café Kyiv»
Українське громадянське суспільство – це не лише про рішення, а в першу чергу про людей. У рамках Café Kyiv Валерія мала можливість поспілкуватися з міжнародними партнерами та представниками громадського сектору, обговорити виклики та перспективи взаємодії.
«Ми будуємо коаліції, бо розуміємо: жодна організація не здатна подолати ці виклики самостійно. Українці, де б вони не жили, залишаються частиною нашої спільноти та союзниками в боротьбі із російською окупацією, тож ми маємо використовувати кожну можливість підтримувати один одного та спільно діяти заради допомоги Україні».
Фонд продовжує працювати над посиленням ролі громадянського суспільства у відновленні України. Ми вдячні всім партнерам за підтримку та готовність чути голоси тих, хто безпосередньо працює над змінами.
«Робота громадського сектору в Україні сьогодні – це щоденне виживання, балансування між реальністю та очікуваннями донорів. Це боротьба не лише за фінансування, а й за збереження професійних команд і довіру людей. І ця дискусія – не просто обговорення викликів. Це про те, яким має бути громадянське суспільство, щоб не просто вижити, а розвиватися навіть у найскладніших умовах», – наголосила Валерія.
У своїй промові вона зробила акцент на ключових проблемах, з якими стикаються українські НУО, та на шляхах їх подолання:
Локалізація та відповідність українському законодавству.
Український контекст має свої особливості, це і складна, розгалужена правова база, і високий рівень регуляцій. Ми часто стикаємось зі спробами донорів запропонувати нам міжнародний досвід чи практики не адаптовані до цього рівня правової держави. Грантові заявки чи пропозиція які забороняють сплату податків. Чи соціальний захист команд, мають зникнути на завжди, натомість кожна співпраця має починатись із поваги до Українських організацій, та національного законодавства. «Ми не можемо дозволити собі впроваджувати механізми, які не працюють у нашій реальності. Ми маємо не тільки зберігати операційну ефективність, а й захищати своїх працівників та організації від юридичних і фінансових ризиків».
Практичність та критичне ставлення до старих моделей.
Багато організацій намагаються впроваджувати ті самі підходи, що працювали 10 років тому, без їх критичного переосмислення, перетворюючи громадську діяльність на карго культ. На жаль, в умовах критичного виснаження і ресурсів і людей ці рішення не просто неефективні – вони вбивають місцеві ініціативи.
«Ми маємо завжди питати себе – чому ми це робимо? Як можна досягти того ж результати легшим шляхом? Де золота середина між продуктивністю та її ціною? Ми маємо бути впевнені що наша діяльність дійсно приносить користь людям».
Окремо Валерія відповіла на запитання щодо впливу скорочення американського фінансування на український громадський сектор. Вона поділилася досвідом ССС:
- Фонд власним коштом погасив борги, що виникли через зупинку фінансування, виснаживши адміністративні ресурси.
- Було ухвалено рішення тимчасово призупинити всі заходи з організаційного розвитку, щоб не ставити під загрозу виконання ключових програм.
- Фонд шукає додаткове фінансування виключно за кордоном, щоб не створювати конкуренцію військовим ініціативам всередині країни.
«Скорочення фінансування – це не просто про гроші, а про стабільність тисяч людей, які працюють у секторі. І сьогодні кожна українська організація має балансувати між порятунком власних команд і можливістю продовжувати допомагати іншим».