Із запахом квітів та відчуттям справжньої чистоти, пані Олена розвішує у своєму дворі тільки що випрані речі. Жінка принесла їх із мобільної пральні, яка сьогодні приїхала працювати у їх село на Миколаївщині.
«Цього разу принесла дуже багато речей. І курточки зимові треба випрати й штани, і білизни дитячої багато. Назбирали цілих дві сумки. Самотужки я б це прала не один день, а асистентки зараз все виперуть за 2 години. На вулиці погода гарна, сонячна, тому сушки не чекатиму, розвішу у дворі, до вечора має бути сухе», — розповідає жінка.
Пані Олена вимушено переміщена особа. У Миколаївську область родина пані Олени переїхала із початком повномасштабної війни. У сільській раді їм дали пусту хату, яку покинули попередні власники. Будинок хоч і невеликий, але власний та теплий. Жінка виховує 7 дітей. Найменшій донечці трохи більше 6 місяців.
«Я багатодітна мати. Тому готувати та прати — справи, які я роблю кожного дня і їх ніколи не стає менше. Доки старші діти в школі, я намагаюся встигнути приготувати їсти, щоб коли вони повернулися додому, був обід та вечеря. Питної води в селі взагалі немає. Нам її привозять у великих каністрах, а ми вже розливаємо та в пляшка носимо додому. Тому, щоб зварити борщ та кашу дітям, мені треба спочатку сходити по воду. Із пранням усе набагато важче. Централізованого водопостачання у селі немає, є лише колодязі. Вода там мутна та солена. Щоб випрати речі, я вдень наношую з колодязя воду, відер 10, вона до вечора відстоюється, а вночі, коли малеча лягає спати, грію воду у каструлях та стаю все прати. Зізнаюся, це дуже важко. Діти на місці не сидять, постійно брудняться, тому гори прання у нас ніколи не зникають», — розповідає жінка.
За словами жінки, їй ще дуже пощастило, адже від колишніх власників у будинку залишилася стара пральня машинка. Вона хоч інколи, але ще запускається. Проте, починаючи із осені, через постійні відключення світла усе доводилося прати руками. Для родини жінки, мобільний комплекс, без перебільшення, став справжнім порятунком. Кожен його приїзд до населеного пункту — можливість не лише нормально випрати речі, але й помитися.
«Я не знаю, кому прийшла така ідея зробити мобільний комплекс, але дякувати вам за його роботу, ніколи не перестану. Навіть не уявляєте, як мені допомагаєте. Прання для мене завжди було найважчим. Через постійну важку роботу уже почали терпнути руки, не могла тримати дитину на руках. Тепер стало врази легше. Я знаю, що я не сама і мені допоможуть. Що сильно треба, то відразу перу, не чекаю комплексу. А якщо речі якісь не сезонні, і не сильно потрібні на завтра, то залишаємо до приїзду мобільного комплексу. Влітку, ми туди ще й митися ходили. Чудовий теплий душ. Усе необхідне безкоштовно дають на місці. Доки речі пралися, ми швидко купалися і потім усі задоволені йшли додому. Чекаємо тепер тепла, щоб знову ходити в душ. Таке це щастя, коли діти викупані, а речі чисті та пахнуть свіжістю. Бачу посмішку на обличчях у дітей. Дякую Вам, що піклуєтеся про нас. Без вас, ми б не впоралися», — зі сльозами на очах говорить пані Олена.
У деокупованих та прифронтових населених пунктах Миколаївської та Херсонської областей, мобільні прально-душові комплекси працюють уже близько року. За цей час послугами пральні скористалися 24 тисячі людей, ще понад 6 тисяч жителів цих областей змогли прийняти гарячий душ. Усі послуги надаються безкоштовно.
Мобільний комплекс працює у рамках проєкту, який реалізують Благодійна організація «Благодійний Фонд “Стабілізейшен Суппорт Сервісез»та німецька гуманітарна організація «Sign of Hope» за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини (GFFO).