Ольга Горова — друга героїня нашого щорічного проєкту «Люди соцзахисту», де ми розповідаємо про роботу інституцій соціального захисту населення в різних регіонах України. З 2021 року пані Ольга очолює КУ «Центр надання соціальних послуг Садівської сільської ради Сумської області» (далі — центр).
Садівська громада на Сумщині обʼєднує 1 селище і 32 села, де живе близько 12 000 людей, зокрема 1369 ВПО (серед яких 340 дітей), котрі приїздять сюди переважно з прикордонних і тимчасово окупованих територій або з зони активних чи можливих бойових дій.
«З початку повномасштабного вторгнення ми безоплатно надаємо соціальні послуги всім вразливим групам населення у складних життєвих обставинах, хоча Закон «Про соціальні послуги» вимагає іншого. Таке рішення було ухвалено на першій сесії після початку повномасштабної війни», — розповідає Ольга Горова. Попри небезпеку, через російське вторгнення 2022 року, працівниці й працівники установи не припиняли роботу ані на день.
У центрі працює чотири відділення з різного соціального спрямування, зокрема й відділення догляду вдома. Цього року за підтримки Агентства ООН у справах біженців в Україні (УВКБ ООН) ми передали установі три електровелосипеди (один триколісний і два двоколісні). Завдяки велотранспорту соціальні робітниці можуть швидше дістатися до своїх підопічних, які опинилися у складних життєвих обставинах, і надати всі потрібні їм послуги: купити продуктів і ліків, приготувати їжу, прибрати в домі, подбати про санітарію й гігієну, обробити присадибну ділянку, супроводити до медзакладів, оплатити комунальні послуги, розчистити сніг, принести вугілля чи дров і розпалити піч — або навіть представляти їхні інтереси в держорганах.
Які послуги надає центр, як змінилося його навантаження в умовах війни, чому його відкриття стало успіхом не лише для Садівської громади, а й для області, які послуги установа планує розвивати наступного року, — про це ми поспілкувалися в інтервʼю з Ольгою Горовою.
Про Центр надання соціальних послуг
Пані Ольго, розкажіть про Садівську громаду. Скільки переселенок і переселенців вона прийняла?
Садівську громаду утворено наприкінці 2020 року, в ході загальнодержавної програми децентралізації, а вже на початку 2021-го було зареєстровано й нашу установу. На початку 2025 року громада налічувала приблизно 12 000 мешканців, зокрема близько 1400 ВПО. Зараз уже нема такого напливу ВПО, як, наприклад, торік, коли прикордонні громади страждали від цілодобових обстрілів і безжально руйнувалися. Через наближення активних бойових дій люди зараз переважно переїздять далі — в центральну частину Сумщини або більш безпечні регіони України.
Які ключові напрями роботи Центру надання соціальних послуг під вашим керівництвом? Як давно ви його очолюєте?
На цій посаді я працюю з 4 січня 2021 року. Я потрапила в соціальну сферу 2016-го, працювала головною бухгалтеркою Територіального центру соціального обслуговування Сумської районної державної адміністрації. Після децентралізації Сумського району терцентр було ліквідовано і мене запросили на роботу в Садівську громаду.
Основне завдання нашого центру — своєчасно та якісно надавати соціальні/реабілітаційні послуги жителям громади та ВПО, сімʼям/дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах, дітям і дорослим з інвалідністю, а також забезпечувати соціально-психологічний супровід ветеранок і ветеранів війни та демобілізованих за принципом «рівний рівному», сімей загиблих і безвісти зниклих захисників та захисниць України (як для місцевих жителів, так і для ВПО).
В установі діє чотири відділення.
У відділенні соціальних послуг за місцем проживання та надання комплексу соціальних послуг ми надаємо послугу догляду вдома людям старшого віку, одиноким людям та людям з інвалідністю. У 2025 року таку послугу на постійній основі отримують 186 людей.
Відділення комплексної реабілітації дітей та дорослих з інвалідністю веде корекційно-розвиткову роботу, надає психосоціальну підтримку й послуги фізичної реабілітації (ЛФК, адаптаційні масажі тощо). Там є можливість відвідувати сеанси іпотерапії, тренажерний зал, сенсорну кімнату, кімнату арттерапії. До початку повномасштабного вторгнення ми обслуговували близько 30 дітей, зокрема на умовах співфінансування і з інших громад Сумського району, оскільки реабілітаційні послуги надаються не всюди в області. На початку війни багато дітей евакуювалися за межі області. Наразі відділення обслуговує 17 дітей і дорослих з інвалідністю.
Фахівчині відділення соціальної роботи забезпечують соціальний супровід окремих людей і сімей, які потрапили у складні життєві обставини, а також дитячих будинків сімейного типу й сімей опікунів та піклувальників. 2025 року соціальними послугами в цьому відділенні скористалася 31 сім’я (зокрема й 2 дитячі будинки сімейного типу) в складних життєвих обставинах. Це 114 людей. Крім того, фахівчині відділення соціальної роботи оцінили потреби 187 сімей, де діти подали заявку на отримання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Торік ми багато працювали, щоб оцінити всі їхні потреби. За результатами оцінки зазначений статус отримало близько 1800 дітей.
Крім того, відділення соціальної роботи працює з постраждалими від домашнього насильства. За 2025 рік ми оцінили потреби 20 сімей, де було встановлено факт домашнього насильства. Всім цим сім’ям було надано психологічну підтримку, юридичне консультування та інші види соціальних послуг.
Одним із нових напрямів роботи в умовах повномасштабної війни став Сервісний офіс у справах ветерана. З березня 2024 року це доступний та безпечний простір для комплексної підтримки демобілізованих, військовослужбовиць і військовослужбовців та членів їхніх сімей, родин загиблих захисниць і захисників України (як для місцевих жителів, так і для ВПО). Офіс консультує щодо соціальних гарантій і пільг, допомагає оформити документи й надає психосоціальну підтримку. Фахівці сервісного офісу допомагають усім охочим вирішити складні життєві питання, зокрема питання переходу від військової служби до адаптації в цивільному житті. Наразі в офісі працює провідний фахівець із супроводу ветеранів війни й демобілізованих та практичний психолог.
Ще у нас функціонує соціальна пральня, яка зʼявилася завдяки Благодійному фонду «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» навесні 2025 року. Жителі громади та ВПО можуть безоплатно прати там речі. Також в установі є прокатний пункт із близько 200 засобами реабілітації, які всі охочі можуть за потреби взяти в оренду.
Ми далі плідно співпрацюємо з благодійними й громадськими фондами та міжнародними донорами щодо отримання благодійної/гуманітарної допомоги. Безперебійну роботу установи без світла допомагають забезпечити прилади енергоживлення. Ще ми отримали офісну техніку й канцелярське приладдя, професійне пральне обладнання та пральні засоби до нього, господарче приладдя, гігієнічні й продуктові набори, тверде паливо.
Скільки людей працює у вашому центрі? Як змінилося їхнє навантаження в умовах війни?
У штаті центру 26 людей, з яких 15 соціальних робітників і робітниць. Фактичне середнє навантаження на одного соціального робітника у 2025 році — 11 підопічних при законодавчо затвердженому нормативі в сільській місцевості від 6, а в міській — від 10 людей.
Безпосередньо працювати з людьми завжди складно. Така робота потребує енергетичних, емоційних та фізичних зусиль і толерантності, бо всі підопічні мають різні вади здоров’я, а ще через літній вік або інвалідність у кожного за плечима свій життєвий і трудовий досвід та свої підходи до ведення домашніх справ. Війна погіршила наш психологічний стан, люди знесилені, налякані окупацією та постійними обстрілами, роздратовані. Все це спричиняє загострення хронічних вікових хвороб. Багато хто потребує не лише фізичної, а й психологічної допомоги та підтримки. Деякі дівчата-соцробітниці, буває, приходять після відвідування і розповідають: «У мене у бабусі дві години на візит за графіком. Я приходжу, щоб їй допомогти по господарству, зробити те що ми з нею запланували, а їй іноді просто хочеться спокійно поговорити, отримати першу психологічну підтримку, вислухати, виявити співчуття задля стабілізації емоційного стану. Адже проста розмова дає радість, спокій і зменшує самотність».
З 2022 року ми безплатно обслуговуємо всіх, хто до нас звертається, хоча Закон «Про соціальні послуги вимагає іншого». Таке рішення було ухвалено на першій сесії після початку повномасштабної війни. Ті, хто потребують підтримки, не можуть залишитись без допомоги, тому деякі соціальні робітники й робітниці обслуговують і до 15 людей.
Про підтримку ВПО
Скільки внутрішніх переселенок і переселенців обслуговуються в центрі? Які їхні основні потреби?
ВПО, які звернулися до нас з заявами щодо обслуговування, в нас не так багато, лише 29, бо ми можемо надавати послуги лише тим, хто досяг пенсійного віку або має інвалідність. У нашій установі вони отримують послугу догляду вдома, соціальний та психологічний супровід. За потреби наші фахівчині й фахівці допомагають їм оформити різні види допомог, відновити втрачені документи, надати допомогу та супровід при оформленні групи інвалідності, допомагають шукати тимчасове житло й скеровують до гуманітарних та благодійних організацій для отримання одягу, взуття та продуктових наборів, бо є такі підопічні з прикордоння, які вискочили в самих капцях після обстрілу… В установі працює психологиня, яка допомагає всім, хто потребує соціальної адаптації, психологічної та психосоціальної підтримки. Ще ми співпрацюємо з благодійними фондами та громадськими організаціями й залучаємо їхніх фахівчинь і фахівців для надання психологічної та юридичної підтримки й супроводу.
Про потреби Центру надання соціальних послуг
Що стало найбільшим успіхом і викликом у роботі центру від початку повномасштабного вторгнення?
Загалом найбільшим успіхом стала не тільки можливість утворити таку установу в нашій громаді, а й зібрати та особливо зберегти в такий складний час неймовірно потужний згуртований фаховий колектив. Це колектив, який не просто займається організацією та наданням базових соціальних послуг, а й постійно прагне розвитку, впроваджує інноваційні та експериментальні соціальні/реабілітаційні послуги задля покращення добробуту нашої громади. Центр створено для надання всебічної допомоги та підтримки, й ми ніколи нікому не відмовляли в допомозі.
Навіть у найскладніші часи для Сумської області, з першого дня повномасштабного вторгнення до кінця квітня 2022 року, установа не припиняла роботу ані на день. Під загрозою обстрілів усі гідно й навіть сміливо виконували свої безпосередні обов’язки, нікого з підопічних не лишили без догляду та підтримки, звісно, дотримуючись заходів безпеки. Деякі села були фактично окуповані, але ми не кидали їх напризволяще. Співпрацювали з обласною адміністрацією, яка забезпечила надання гуманітарних продуктових наборів, оскільки в магазини було неможливо нічого довезти. Пенсії наших підопічних невеликі, в них немає запасів, не було навіть із чого не те що хліба, а й млинця спекти. Тому в режимі 24/7 організовували, передавали все, що могли, часом навіть свої запаси й консервацію.
Наше основне досягнення — відкриття соціальної пральні завдяки вашому фонду. В приміщенні старої пральні ми зробили косметичний ремонт, встановили дві промислові пральні машини, дві промислові сушарки з витяжками, поставили меблі на робочому місці робітниці пральні та організували місце для відвідувачів (принесли шафу, стіл, диван та стільці). Тепер процес прання проходить набагато швидше. Машина пере максимум годину й до години сушить. Якщо бабуся сама хоче прийти, за півтори-дві години вона все попере, й поспілкується, й відпочине, й забере додому вже сухі речі. У деяких людей немає вдома пралки, а в когось прати руками вже немає здоровʼя. Ми не відмовляємо і обслуговуємо всіх охочих, тому пральня користується значним попитом.
Цього року наш фонд спільно з УВКБ ООН передав центру електровелосипеди. Як така допомога полегшує роботу?
Більшість населених пунктів громади дуже розгалужені. Є великі старостати з довгими вулицями, розкиданими хуторами, розташованими за три-пʼять кілометрів від центру села. А електровелосипеди, надані благодійниками, допомагають швидко подолати цей шлях, за що ми дуже вдячні.
Наприклад, у нас є соцробітниця Ольга Сема, яка на двоколісному велосипеді взагалі не вміла їздити. Спеціально для неї було придбано триколісний електровелосипед. Вона маленька, худенька, а підопічних у неї багато, таких, що далеко одне від одного живуть. Ольга каже: «Заряджу, і мені вистачає на три-чотири дні зарядки. Я тепер на коні. Торби погрузила в корзинку і поїхала».
Бабусі-підопічні також дуже вдячні, адже до них тепер приїздять швидше, за потреби їх можуть екстрено відвідати, щоби надати допомогу чи привезти ліки. До речі, якщо в будинку пічне опалення, соціальні робітниці й робітники відповідають за охорону праці, за життя людей: слідкують, щоби бабуся, дідусь чи сімʼя не вчаділи. Вони щодня контролюють своїх підопічних у телефонному режимі, щоби все було гаразд, особливо в опалювальний період.
Що ще могло б покращити роботу Центру надання соціальних послуг?
Нам дуже потрібен спецавтомобіль для перевезення маломобільних людей, які пересуваються на колісних кріслах або мають порушення функцій опорно-рухового апарату. У нас є газель — спецавтомобіль із підйомником для колісних крісел. Але це автомобіль російського виробництва, 2006 або 2007 року випуску, і знайти для нього запчастини — велика проблема. Ми своїми силами його підремонтовуємо, але там потрібен ремонт капітальний: заміна двигуна, кузова, бо він увесь згнив… Крім того, газель — висока автівка. Зараз є машинки з трапом, щоби можна було людину на кріслі завезти. Були випадки, коли підйомник ламався й нам доводилося лежачих людей на руках заносити в авто. Ми підрахували, що простіше тисяч 200 до того ремонту додати й купити новішу автівку. Наразі громада готова розглянути питання купівлі такого автомобіля на умовах співфінансування, 50 на 50, можливо, вживаного, але в гарному стані.
Потреб у нас багато. Немає потужного генератора. Наразі в центрі девʼять робочих місць, плюс освітлення, плюс пральня… Генератор 2,6 кВт, який надали нам благодійники, тягне всього два компʼютери й один принтер. Потрібні чотири телефони для проведення консультацій (бо люди дзвонять на особисті номери фахівців), пара планшетів для організації виїзної роботи фахівчинь відділення комплексної реабілітації для дітей і дорослих з інвалідністю.
У спортивному залі необхідно зробити поточний ремонт, оновити тренажери. Для реабілітації людей з інвалідністю хотіли придбати інтерактивну підлогу в сенсорну кімнату. Такий килимок створює ігровий простір для розвитку психомоторики, рухливості та координації, психологічного розвантаження.
Про соціальну роботу
Які головні якості фахівчинь і фахівців сфери соціального захисту?
Найголовніше — мати любов у серці. Любов до людей, любов до ближнього. Прагнути бути рукою допомоги. Серед найважливіших якостей фахівчинь і фахівців соціальної сфери — людяність, порядність, терплячість і витримка, адже ми працюємо з людьми і для людей… Кожного треба вислухати, до кожного треба знайти підхід задля вирішення проблемних питань підопічних.
Людина, яка звернулася до нас по допомогу, або людина, про потреби якої ми дізнались самі, має відчувати реальну підтримку. Відчувати, що вона не одинока, не покинута, що громада турбується про неї. Ми прагнемо, щоб усі знали, що в громаді є установа, яка опікується такими людьми й завжди готова прийти на допомогу.
Про плани на наступний рік
Поділіться планами Центру надання соціальних послуг на 2026 рік. Які напрями ви хотіли б розвивати?
У нас такий регіон… день прожили — і слава богу. Але ідеї ніколи нас не полишають. Будувати плани ми не припиняємо. Надіємося на ЗСУ і на краще. Хочемо розвивати наш центр, робити послуги якіснішими, розширювати спектр послуг, які можна отримати у нас.
У планах — зробити ремонт у приміщенні, яке нам виділено під Центр життєстійкості. Там надаватимуться послуги психосоціальної підтримки в межах Всеукраїнської програми ментального здоровʼя «Ти як?», що втілюється за ініціативи першої леді Олени Зеленської. Таке приміщення має відповідати певним вимогам: у ньому має бути не менше чотирьох кімнат, інклюзивний санвузол, кімната для матері та дитини з пеленальним столиком, душова кабіна тощо. Хочемо відновити старе приміщення і надалі використовувати його як інклюзивний та ветеранський простір.
Маю багато задумів. До прикладу, у планах — зробити басейн для підводного витяжіння та реабілітації після оперативних втручань, травм задля зменшення болю, спастичності та відновлення нормального положення й зміцнення м’язового корсету, зміцнення опорно-рухового апарату. У 2021 році ми подавалися на грант, але не пройшли.
Також у планах — будиночки для тимчасового проживання ВПО та одиноких людей. У громаді є одинокі люди старшого віку, які живуть у пошкоджених обстрілами будинках. Але це довгий та складний бюрократичний процес, який починається від виділення земельної ділянки й веде до встановлення будиночків для тимчасового проживання, на дві-три родини, з електроопаленням і кухонним приладдям. За потреби люди могли б спокійно перебути там хоча б якийсь час, поки аварійне житло відновлять, лишатись під наглядом соціальних працівників, отримуючи належну підтримку й допомогу.
Ми підтримуємо інституції соціального захисту завдяки проєкту «Підтримка спроможності державних установ та місцевих громад у зміцненні системи соціального захисту в Україні», що втілюється за підтримки Агентства ООН у справах біженців в Україні (УВКБ ООН).